Завітай на захід Львівщини - Мої статті - Каталог статей - Сайт Горішненської СЗОШ І-ІІ ст.
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 06.12.2016, 17:11

Горішненська СЗОШ І-ІІ ст.

06.12.2016
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [19]
Міні-чат
200
Наше опитування
Чи мають право на існування маленькі школи
Всього відповідей: 34
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Завітай на захід Львівщини

Страдч

Страдч знаходиться на території Яворівського національного парку. Історія заснування села сягає далеких княжих часів. Село зазнало багато лиха і страждань, звідки взяло і свою назву. Тут також захоплює краса навколишньої природи. На самому верху Страднецької гори розташована церква, яку відзначали численні Папи Римські, надаючи великі відпусти. Біля воріт церкви, з бронзової фігури Ісуса з Хрестом починається хресна дорога. Під час Хресної Дороги можна побачити як природну печеру, так і печеру створену монахами. У Страдчі дуже гарна природа, вічнозелені сосни, яри і подекуди маленькі печери. 

Янів

Містечко заснував з дозволу короля Сигізмунда ІІІ Вази у 1611 році підкоморій Ян Свошовський. Він збудував костел Пресвятої Трійці де була похована Констанція з Чарторийських Понятовська, мати останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. За Свошовського Янів отримав Магдебурзьке право, привілей на два базарні дні щотижня і два щорічних ярмарки. Сьогодні це невеличке селище, що вражає та заворожує подорожуючих красою природи.

Яворів

Вперше згадується в 1376 році. Назва міста, як і краю, походить від яворових лісів, на які багата дана місцевість. Цей екологічно чистий регіон став базою для створення природного заповідника "Розточчя” та Яворівського національного природного парку. На території є численні джерела лікувальних вод і поклади озокериту, на яких збудовано відомі бальнеологічні курорти Шкло та Немирів. Територією парку проходить Головний Європейський вододіл, що розділяє басейни Балтійського та Чорного морів. Розточчя - це насправді омріяне місце для відпочинку і найкращі умови для любителів пішохідних, велосипедних та лижних прогулянок. Яворівський край відомий не лише своїм географічним положенням, густими лісами та цілющими джерелами, але і багатим історичним минулим. Тут відкрито низку стоянок давньої людини та городища княжої доби. .

Розточанська регіональна асоціація туризму

вул.Зелена, 23, с.Івано-Франкове, Яворівський р-н.

Тел.: +38032592-12-59     

 Дирекція "Яворівського національного природного парку”

вул.Зелена, 23, с.Івано-Франкове, Яворівський р-н.

Тел.: +380 3259 3-31-35,

Тел./факс: +380 3259 3-31-34

e-mail: park@yv.lv.ukrtel.net

www.rrat.org.ua

Природний заповідник "Розточчя”

вул.Січових Стрільців, 7, с.Івано-Франкове, Яворівський р-н

Тел.: +380 3259 3-31-91, 3-36-81 

www.rrat.org.ua

Історико-етнографічний музей "Яворівщина”

вул.Львівська, 31, м. Яворів

Тел.: +3803259 2-84-37

Городок

Місто розташоване над річкою Верещицею. Воно виникло в часи Київської Русі і вперше згадується в 1213 р. Річка Верещиця, яка впадає в Дністер була в минулому повноводною і судноплавною, а Городок знаходився на важливому торгівельному шляху, що пов'язував Схід із Заходом, Південь із Північчю. На той час місто мало величезне господарське значення, як важливий центр торгівлі сіллю, тому сучасники називали його "Городок Соляний". У 1389 р. королем Ягайлом йому було надане Магдебурзьке право. Серед історичних пам’яток міста слід відмітити: залишки земляних укріплень давньоруського городища; костел та будівлі францисканського монастиря XV - XVIII ст.; церкву Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1547 р.); парафіяльний латинський костел Воздвиження Чесного Хреста (1372 р.); церкву св.Івана Хрестителя на Черлянському передмісті (1403 р.) та ратушу (1832 р.).

Судова Вишня

Вперше місто згадується в Галицько-Волинському літописі 1230 року як Вишня (назва проіснувала до 1545 р.), над однойменною річкою. Магдебурзьке право місту надане в 1368 році. Подекуди збереглися вали від городища Х століття. Неподалік міста знаходилась могила, яку в народі називали Татарським Копцем. Тут є також стара папірня, монастир отців реформатів з костелом Вознесіння Діви Марії і палац.

Мостиська

Перша письмова згадка про місто є в Галицько-Волинському літописі з 1244 р. Назва пішла від слова "Мости”. У XIII ст. Мостиська були невеликим боярським укріпленням. В 1404 р. місту надано Магдебурзьке право. Визначними пам'ятками архітектури тут є: костел отців домініканців XV- XVI ст., костел св.Івана Хрестителя, 1550 р., церква св.Покрови, 1636 р., церква Вознесіння, 1720 р., графський палац у передмісті Рудники 1825 р.

Добромиль

Вперше Добромиль згадується у 1374 році. Найцікавішими для туристів тут є руїни замку XVІ ст., які знаходяться в передмісті серед лісу на горі Сліпа. Замок спочатку був дерев'яний і побудував його у 1450 р. Микола Гербурт. Татари спалили цей замок і на його місці вже в 1566 р. Ян Гербурт звів мурований замок, який носив оборонний характер (товщина стін від 1,4 до 4 м). До сьогодні збереглися фрагменти стін та вежа. На першому ярусі можна побачити в два рівня бійниці, що призначалися для перехресного вогню, а на другому ярусі прямокутні вікна. Також варто відвідати василіанський монастир св.Онуфрія, започаткований ще у XVII ст. Серед важливих сторінок у житті цієї обителі є така: «Тут на Чернечій горі Добромильского монастиря 28 травня 1888 року граф Роман Шептицький (згодом митрополит Андрей) став на тернистий шлях служіння Богу і Україні». Так гласить пам’ятна табличка на стіні дзвіниці.

Хирів

Місто згадується вперше в документах за 1374 р., а право на самоуправління місто отримало від короля Сигізмунда І Старого у 1528 р. Місто стало швидко розвиватися після прокладення залізниці Перемишль-Хирів та Хирів-Стрий. Старий австрійський вокзал має колії європейського та російського стандарту. Єзуїтську колегію-гімназію було відкрито у 1886 році. Хирівський конвікт отримав державний статус завдяки створенню цілісної навчально-виховної методики, яка цілком спиралася на програмний документ «Ratio Studiorum» (1599 р.). Будівля зазнала руйнацій під час Першої світової війни. У 1921 році її відбудували, а за радянських часів тут було розташовано військову частину.

Стара Сіль

В ІХ-Х ст. містечко служило сторожовим постом. В 1421 р. разом з Магдебурзьким правом містечку дали нову назву -- Зальцброк. Одним із головних промислових напрямків в містечку було солеваріння. Цікавими для оглядин є оборонний Михайлівський костел побудований в 1660 р., П'ятницька церква з дзвіницею, 1440 р., дерев'яна Воскресенська церква з дзвіницею, XVII століття. Більш сучасним, але не менш привабливим об’єктом є вілла "Анна", збудована в стилі сецесії.

Старий Самбір

Старий Самбір – місто яке по праву носить ім’я Старий, адже саме на його теренах взяло свій початок місто під назвою Самбір. Спалене й спустошене татарами місто занепало, а відродившись отримало нове ім’я "Старе місто” -- Старий Самбір, оскільки місто під назвою Самбір в на той час уже існувало. Датою заснування вважають 1199 рік, а Магдебурзьке право місто отримало лишень у 1553 році.  Цікавою в старому Самборі є кафедральна церква княжих часів, освячена в 1303 р. та православний монастир Василіанок у Смільниці, нині у передмісті.

Самбір

Історія міста сягає в далеке минуле. Воно виникло на місці давньоруського поселення Погонич по берегах річки Млинівки. З 1390 року за давнім Погоничем утвердилася назва "Самбір". Самбір лежав на перехресті важливих торгових шляхів, що значною мірою зумовило економічну активність і матеріальний добробут міста в епоху середньовіччя. Сьогодні Самбір — місто дуже затишне і яскраве. Різнокольорові будиночки на площі Ринок, ратуша XVII-XIX ст., костел Ів.Хрестителя, XVI ст., мощі св.Валентина, що зберігаються в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, XVIII ст., костел Бернардинів XVII ст., мисливський будинок XVI ст. та кілька типово австро-угорських урядових будинків.

www.sambir.lviv.ua

Музей "Бойківщина”

 пл.А.Чайковського, 4, м.Самбір
Тел.: 8 (03236) 344-
35, 601-94

Рудки

Назву свою місто взяло від зменшеної форми назв боліт, в ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина -- рудава, руда. Протягом кількох століть містечко Рудки знане було як місце паломництва до чудотворного образу Богоматері. У 1728 р. в Рудках вимурували новий ренесансний костел, куди й перенесли чудотворний образ. А ось дзвіниця залишилася ще з часів дерев’яного храму, її датують XVII століттям. У костелі села Вишня, що знаходиться неподалік, похований видатний польський драматург Олександр Фредро. Тепер сюди звідусіль приїздять паломники - як релігійні, так і літературні.



Категорія: Мої статті | Додав: pigmalion_77 (29.06.2011)
Переглядів: 182 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016
Зробити безкоштовний сайт з uCoz